Приємно усвідомлювати той факт, що нарешті наша країна починає оговтуватися чи то від справді небезпечної пандемії, чи від не менш небезпечної «показухи». Тепер з преси, окрім інформації про грип, можна дізнатися і про інші новини, які, виявляється, теж важливі.

Ще коли я був студентом, то сам відчув, як це – бути три тижні на карантині. Слава Богу, що хоч не хворів.

Лише під завершення тимчасових і вимушених канікул в голову прийшла гарна ідея – з’їздити куди-небудь. Домовилися з приятелем і вирішили гайнути в Стару Басань (нещодавно читав у газеті, що там відкрилося якесь господарство, мовляв, і страусів тримають, і птицю різну, і…).

Надумали – зробили. О шостій ранку із залізничного вокзалу вирушили на електричці аж до Бобровиці. Стара Басань – це Бобровицький район, до речі, недалеко від Києва. Їхали близько двох годин. Вийшли у Бобровиці на вокзалі. Попередньо розробивши маршрут, вирішили вийти у Бобровиці, а потім чим-небудь доїхати чи (як це вже траплялося не раз) ді ... Читати далі

Саме на останньому аспекті я б і хотів зосередити сьогодні увагу. Адже момент тісної інтеграції з РФ зачіпають більшість кандидатів, зокрема – Віктор Янукович, Петро Симоненко, Олександр Мороз, Володимир Литвин і з останнього часу навіть Арсеній Яценюк. Знову виринають призабуті ідеї „подвійного громадянства”, „спільних збройних сил” (Симоненко), інтеграція в Єдиний економічний простір (Яценюк) та інше. Природно, перемога одного з цих кандидатів стане подарунком кремлівській владі, завдяки якому їй вдасться тісно обплісти своїми щупальцями Україну, нав’язати їй свою волю в плані зовнішньоекономічного і зовнішньополітичного співробітництва, а то й, ще гірше, в плані внутрішнього життя.

Звичайно, хтось скаже, що в цьому нічого особливо поганого нема, що це може стати кроком на шляху виходу з економічного колапсу і т.д. Але прихована мета для РФ в цій ситуації – назавжди утримати Україну в сфері свого постійного впливу, інтеграція нашого суспільства в таке соціокультурне (а крім того ... Читати далі

На східній околиці Козельця, праворуч від дороги на село Данівка, знаходиться старовинна садиба Покорщина. За народними переказами, вона названа на згадку про ті часи, коли російська цариця Єлизавета «покорилася» своїй свекрусі – матері Олексія Розумовського. Зважаючи на це історичне місце, генеральний директор та засновник приватного музею «Козацькі землі України» Володимир Недяк звернувся до обласної ради з пропозицією передати безкоштовно на баланс музею "Козацькі землі України" терміном на 49 років будівлі садиби «Покорщина» - пам’ятки архітектури національного значення, яка, на превеликий жаль хоча і має національне значення, але знаходиться у жахливому стані. Володимир Недяк планує створити на базі будівлі садиби «Покорщина» музейний комплекс "Козацька садиба "Покорщина" та реставрувати за власні кошти головний дерев’яний будинок та кам’яницю садиби, інші об’єкти культурної спадщини, в тому числі й ті, які не збереглися: каретну, два флігелі (правий та лівий), стайню, кузню, а та ... Читати далі

Тема використання лісових ресурсів дедалі більше хвилює суспільство. Та якщо вирубування дерев перебуває в полі зору громадськості та ЗМІ, то заготівля інших видів лісових дарів – грибів, ягід, живиці, лікарських трав, березового соку тощо досі залишалася поза їх увагою. Разом із тим ціна цих продуктів на ринку рік у рік збільшується.
ЛІСОВІ ГРИБИ та ягоди перейшли в розряд делікатесів, стали предметом діяльності великого бізнесу. Щороку десятки тонн цих дарів лісу ділки вивозять за кордон, наживаючи мільйонні бариші, а потім ці гриби та ягоди з’являються на прилавках наших магазинів у вигляді дорогих імпортних консервів. Лише на Чернігівщині гриби та ягоди у 2009 році заготовляли 72 суб’єкти підприємницької діяльності. Цікаву інформацію про те, як ведеться ця заготівля та як зужитковується це природне багатство, я вперше почула на засіданні Чернігівської обласної комісії з питань використання лісових ресурсів.
Члени комісії не випадково зацікавилися цим. За даними управл ... Читати далі