Красива і сива як доля

Моя мама Галина Антонівна Пластовець родом із мальовничого села Кобижча Бобровицького району Чернігівської області . У батьків Христини та Антона вона була дванадцятою дитиною. Доводилося родині , звісно, нелегко - було і голодно , і холодно , і нужденно .

З малих років діти ставали до праці . Наша мати все життя протрудилася в місцевому колгоспі ланковою. Влітку під пекучим сонцем сапала по п'ять гектарів цукрових буряків, восени разом з іншими жінками викопувала їх і вантажила на машини взимку була різноробочою. Свого чоловіка Максима Довгопола, мого батька не дочекалася з фронту - загинув під Ясногородкою. Сама вона під час Великої Вітчизняної допомагала партизанам: пекла і передавала хліб, шила одяг.

У друге вийшла заміж за Степана Павловича Пластовця. Народила ще четверо дітей: Ольгу , Григорія , Валентину і Бориса. Удостоєна почесного звання " Мати-героїня" Дочекалася 8 внуків, 4 правнуків. Односельці поважають її за добру і веселу вдачу. Вона завжди душа компанії. Брала участь у художній самодіяльності, знає багато народних пісень, читає напам'ять багато народних піень, читає напам'ять вірші Тараса Шевченка, гуморески. Нині у свої 98 років ще сама порається по господарству, вирощує городину.

Дай боже тобі, рідненька, міцного здоров'я ще на многії літа. А ми, твої діти, онуки та правнуки, хочемо на весь світ сказати як сильно ми тебе любимо. І подякувати за добро, материнську ласку, за життєву мудрість, що допомогла нам усім стати на ноги. низькій уклін тобі, рідненька!