Кобижча - Перший Сайт с. Кобижча, Бобровицького району

Прошу Вашої допомоги!

Olalex — Sun, 10 Apr 2016 17:52:33 GMT

Шановні панове!
Прошу Вашої допомоги!
Багато років я розшукую місце поховання мого діда, який загинув 19 вересня 1943
року.
Деякий час назад, я виявив в архівних документах відомості про те, що в
братській могилі, яка знаходиться в с.Кобижча, покоїться Голубєв І. А.

http://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=84046821&page=3

Справа в тому, що Голубєв І.А. воював разом з моїм дідом і загинув з ним в
один день!
У зв'язку з цим, прошу Вас зробити фото всіх прізвищ, які є на братській
могилі, розташованої в с. Кобижча і переслати їх у вигляді файлів на мій mail:
olalex@mail.ru
Так само, якщо є можливість, прошу повідомити більш точно місце, де був
спочатку похований Голубєв І.А. Поки відомо лише те, що це були землі колгоспу
«Комунар».
Заздалегідь вдячний.
Оленєв Олександр.
Московська область.

Шукаємо будівельників

Мотря — Sat, 02 Aug 2014 17:47:51 GMT

Форум: Наше село!!!!
Опис теми: будівництво будиночку з газоблоку
Автор теми: Мотря
Автор останнього повідомлення: 101
Кількість відповідей: 1

Історія села Кобижча

101 — Tue, 03 Sep 2013 00:22:26 GMT

ПОЧАТОК ТУТ !

Коли будували після війни їдальню, то знайшли підвал з церковним начинням.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1899 р.) теж була закрита в цей
час, використовувалась як склад зерна. Під час окупації німцями в 1942
р. в ній відновили Божу службу.

Десь у 1950 – 51 роках перебудована під клуб. Коли скидали хрести, то із селян ніхто не схотів і для цього
привезли людей з Києва.

Храм Успіння на Савинцях згорів ще до зведення цих церков. В будинку,
який залишився на ділянці, мешкав в 1903 р. паламар нової Успенської
церкві. Люди пригадують, що там деякий час на кладовищі була капличка.

Таким чином, з чотирьох церков донині збереглася тільки одна - Успіння
Пресвятої Богородиці (1875р.-1895 р.), котра хоч і була деякий час
закрита, але без хрестів не стояла. Сюди поступово потрапило багато
начиння, ікон з порушених храмів.

За свідченням мешканців села, річка Кобижча, яка струмилася через село,
була знищена за два рази: у 1932 р., коли проводилось осушення боліт з
метою збільшення орної площі, і вдруге - в 50-60-і роки, коли поблизу
с.Степанівка (Осокорівка) був прокопаний відвід на цукровий завод. Вода
була потрібна для миття та транспортування буряка. Річка поступово
змінила річище. Заросле річище й прилеглі до нього пологі вигони в селі
називають - «багметка». (Походить від слова багнюка). Залишки річки
нижче греблі називаються Бурчак. Клуб. Колишня Покровська церква.

Про козаче минуле села свідчить інформація в «Топографічному описі Чернігівського намісництва». 1764 року в селі проживало 244 козаки
Ніжинської сотні Київського полку. Козаки мали таку форму: темносиній
суконний жупан з червоними вилогами й обшлагами, по краях та знизу
красного сукна опушка. Під низом - такого ж кольору півкафтан.

На гербі села (1769 р.) в той час були зображені перехрещені шаблі, золотий хрест
та золота корона. Поле герба – червоне.

На городах вдовж початку парного боку вул. Земської (Островського) в
продавні часи було козацьке кладовище. Там зараз ще стоїть на межі хрест
над могилою Мандрика Андрія Андрійовича, 1826 р. народження, нащадка
старовинного козацького роду. Поруч - залишки чогось склепу.

До 1930 р. на ньому кожне свято горіла лампада.

В середині 19-го сторіччя найбільш заможними землевласниками в Кобижчі
були: колезький асесор Минич Андрій Іванович (мав 1000 га., мешкав там,
де зараз стадіон), підполковник Неверовський Федір Степанович (650 га. і
в тому числі 40 га. лісу), поручиця Анастасія Сионинова (870 га.),
губернський секретар Олексій Дмитрович Симоновський із сином Іваном (410
га. в тому числі 120 га. лісу), штабс–ротмістр Микола Григорович
Мандрик та його брат Андрій (разом 1200 га), губернський секретар
Алексій Яковлевич Литвін (510 га.) та інші.

Під час скасування кріпосного права у 1861 році значна частина землі
поміщиків пішла на відкуп кріпосним та козакам (здебільшого - державним
селянам). Нариклад, Симоновський вже мав не 410, а тільки 240 га.
рільної землі.

Наше Село Кобижча – 4 тисячі мешканців

101 — Sat, 23 Mar 2013 14:57:11 GMT

Село Кобижча – 4 тисячі мешканців, 6 тисяч гектарів лісів, один стадіон і жодної церкви

Катерина Недеснова

Чернігівська область, Бобровицький район, Кобижча – Одне з найбільших за площею сіл
України – Кобижча – розташоване на Чернігівщині, за 100 кілометрів від
Києва. Зведене серед курганів і густих лісів, село займає майже дві
тисячі гектарів та межує ще з 6 тисячами гектарів лісів ось вже 800
років. Село пам’ятає і польських каштелянів, і українських козаків, і
імператрицю Катерину Другу. Проте ані природне, ані історичне багатство
не вберегло Кобижчу від занепаду, і сьогодні село зі славним минулим
бореться за право існувати.

Село Кобижча виникло ще за часів Київської Русі. За легендою, свою
химерну назву воно отримало завдяки чаклунам – кобникам, які творили тут
свої кобища - житла і сильні закляття. З огляду на те, скільки разів
село поставало з попелу, можна й справді повірити, що без чудодійних сил
тут не обійшлося. Спалене Батиєвою ордою, пізніше зруйноване польськими
військами і, наостанок, понівечене німцями, воно продовжувало жити і
розвиватися.

«Кобижча оточена великими і густими лісами. В них було 9 тисяч
партизанів. Можу назвати головного – Кихта. Село тричі згонили, щоб його
спалити. А партизани як з’являлися, то тричі його рятували», – згадує
85-річна кобижчанка Катерина Товстенко.

За 50 років населення зменшилось майже у 10 разів, а промисловість зникла

У 50-х роках у Кобижчі мешкало близько 30 тисяч людей, працювало 2
школи, діяли 3 церкви, лікарня і пологовий будинок, кілька
машинно-тракторних станцій, заводи, колгоспи, ферми і лісництво.
Сьогодні населення складає 3800 осіб, смертність удвічі перевищує
народжуваність, виробництва, крім натурального, немає, і все село
перебуває в глибокій стагнації. Чаклунство і диво тут більше не живуть.

Було 3 колгоспи – зараз жодного. Був лісопильних цех, сільгосптехніка,
молокозавод, сітроцех – немає. Лікарня з одним нещасним лікарем. І за
селом поставили цистерни з аміаком Селянин Анатолій
«Було 3 колгоспи – зараз жодного. Був лісопильних цех – немає, була
сільгосптехніка – немає, був молокозавод – немає, сітроцех – немає.
Лікарня з одним нещасним лікарем. Швидка не може приїхати, тому ще немає
на чому. Якщо щось приїхало, плати за бензин. І за селом поставили
цистерни з аміаком, весною будуть його розвозити. Наскільки він
небезпечний! Люди протестували-протестували, а толку ніякого» -
жаліється селянин Анатолій.

В одній з колишніх церков сьогодні розмістився сільський клуб. Тут, а
також у місцевому барі проводить своє дозвілля молодь, стверджують
представники старшого покоління. Вони скаржаться, бо бар працює
цілодобово, і діти «пропадають» там від самого ранку. Втім інших
способів проводити дозвілля немає, каже кобижчанка Олександра.
«Була в нас бібліотека. Може, вона працює, але ж нею ніхто не цікавиться», – каже жінка.

Згорілу пам’ятку архітектури відносять зусиллями селян

А нещодавно село спіткала ще одна біда – згоріла пам’ятка дерев’яної
архітектури 19-го століття, Свято-Успенський храм. На тлі загального
спустошення і застою церква лишалась чи не єдиним осередком надій і
сподівань. МНС констатувало підпал, але далі розслідування не
просунулося.

Спільними силами кобижчанці й небайдужі зібрали кошти на відбудову
храму. Нова церква постане на старому фундаменті і буде точнісінько
повторювати попередню. Роботи почнуть щойно зійде сніг, розповів
протоієрей отець Василь Гавій.
Матеріал майже весь готовий для роботи. Буде точно така ж церква , як і була: довжиною 32 метри, а по фундаменту – 160 Протоієрей отець Василь Гавій
«Надія велика є. Матеріал майже весь готовий для роботи. Сподіваємось, з
божою допомогою і допомогою добрих людей побудуємо. Буде точно така ж
церква , як і була: довжиною 32 метри, а по фундаменту – 160. Це дуже
великий об’єм».

Дух славного села взялася відроджувати тутешня футбольна команда
«Кобижча». Її гравці своє дозвілля проводять на футбольному полі, а не у
барі, говорить член ФК «Кобижча» Олексій Кузуб.

Дехто каже, що в селі жити не по приколу, але нам подобається. Ми
корінні жителі і не збираємось, як решта, покидати його і їхати в якусь
«цивілізацію Олексій Кузуб
«Молодь ділиться на різні підтипи. Мало таких, хто займається корисними
справами. Хтось вибирає генделики і наркотики. А ми навчаємось, працюємо
і завжди знаходимо вільний час, щоб пограти в футбол. Дехто каже, що в
селі жити не по приколу, але нам подобається. Ми корінні жителі і не
збираємось, як решта, покидати його і їхати в якусь «цивілізацію».

Футбол, туризм і фестиваль відроджують Кобижчу

Торік кобижчанська футбольна команда посіла перше місце на першості
Бобровицького району Чернігівщини. 2003 року саме на таких умовах молоді
футболісти отримали у подарунок новий сучасний стадіон від одного зі
своїх земляків, народного депутата і банкіра. На відкритті стадіону
побував сам Олег Блохін, – хваляться кобижчанці.

Ще один народний обранець напередодні виборів допоміг сільській амбулаторії.
Депутат виділяв кошти на придбання холодильника, стоматологічної установки, різного інвентаря Ніна Сташейко
«Депутат виділяв кошти на придбання холодильника, стоматологічної
установки, різного інвентаря», – поділилась радістю з Радіо Свобода
завідувачка Кобижчанської амбулаторії Ніна Сташейко.

Незважаючи на всі проблеми останніх 20 років, селяни не збираються
опускати руки. А той факт, що в останні роки Кобижчею зацікавилися
туристи, дає підстави сподіватись, що село знову стане на ноги.
Традиційний фестиваль «Кобижча Motosession» і поодинокі групи
мандрівників звертають на село дедалі більше уваги. Тепер при запиті в
інтернет-пошуковці можна побачити понад тисячу результатів, пов’язаних
із Кобижчею. Особливих перспектив, може, й нема, зате є надія,
переконують кобижчанці.

«Кобижча оточена великими і густими лісами. В них було 9 тисяч
партизанів. Можу назвати головного – Кихта. Село тричі згонили, щоб його
спалити. А партизани як з’являлися, то тричі його рятували», – згадує
85-річна кобижчанка Катерина Товстенко.

За 50 років населення зменшилось майже у 10 разів, а промисловість зникла

У 50-х роках у Кобижчі мешкало близько 30 тисяч людей, працювало 2
школи, діяли 3 церкви, лікарня і пологовий будинок, кілька
машинно-тракторних станцій, заводи, колгоспи, ферми і лісництво.
Сьогодні населення складає 3800 осіб, смертність удвічі перевищує
народжуваність, виробництва, крім натурального, немає, і все село
перебуває в глибокій стагнації. Чаклунство і диво тут більше не живуть.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24908114.html

Адреси поштових відділлень в селі Кобижча

101 — Sat, 02 Mar 2013 12:32:38 GMT

Назва: ВПЗ Кобижча
Адреса: вул. Незалежності, 13, с. Кобижча, Бобровицький р-н, Чернігівська обл., 17411
Телефон: (04632) 3-67-77

Вітаю вас на форумі!!!!

sashok101 — Tue, 03 Jan 2012 13:15:53 GMT

Вітаю, ви знаходитесь на форумі села Кобижча!!!
Тут ви можете залишати інформацію про наше село))

Народжені в селі :)

sashok101 — Tue, 03 Jan 2012 11:14:16 GMT

Шпиг Федір Іванович

Кандидат економічних наук з 1998 р., член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з 06.2002 р., член фракції партій ППУ з 06.2002 р. та "Трудова Україна" з 06.2002 р. по 12.2004 р., член Ради НБУ з 16.07.1999 р., президент Асоціації аматорського футболу України з 03.1998 р., голова опікунської ради Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка.

Народився 30 січня 1956 р. у с. Кобижча Бобровицького р-ну Чернігівської області.
Освіта вища, у 1984 р. закінчив Київський інститут народного господарства, економіст.
Кандидатська дисертація "Управління діяльністю комерційного банку".
У 1972-1976 рр. - учень Київського суднобудівного технікуму; технік-конструктор ЦКБ "Ленінська кузня".
У 1976-1978 рр. - служба в армії.
У 1978-1979 рр. - технік-конструктор, інженер-технолог ЦКБ "Ленінська кузня".
У 1979-1982 рр. - старший інженер-конструктор, об'єднання "Броваримеблі".
У 1982-1991 рр. - на комсомольській роботі, зокрема керуючий справами ЦК ЛКСМУ.
З 1991 р. - начальник управління кредитних ресурсів АБ "Інко".
З 03.1992 р. - голова правління АКБ "Аваль"; голова правління, президент Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль". Член Ради роботодавців та товаровиробників при Президентові України з 07.1995 р. по 07.2000 р.
Народний депутат України 3 скликання з 03.1998 р. по 04.2002 р., виборчий округ № 210, Чернігівська область. На час виборів: голова правління Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль". Член фракції НДП з 05.1998 р. по 04.1999 р., член групи "Трудова Україна" з 04.1999 р.; голова підкомітету з питань небанківських фінансових інститутів Комітету з питань фінансів і банк. діяльності з 07.1998 р.
Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р., виборчий округ № 210, Чернігівська область, самовисування. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції "Єдина Україна" з 05. по 06.2002 р.
Заслужений економіст України (01.1997).
Нагороджений орденами "За заслуги" III ст. (02.1998), II ст. (03.2001). Член Координаційної ради з питань внутрішньої політики (з 09.1998)

Інтерв'ю

Склад ядохімікатів - велика небезпека!

101 — Wed, 12 Oct 2011 15:33:52 GMT

Нещодавно з'ясувалось, що в Кобижчі буде будуватися склад для зберігання ядохімікатів для кукурудзи!

Народ й так терпів велике травлення полів з кукурудзою, а тепер ще й СКЛАД!
Вже біля вокзалу (станція Кобижча) повирубували деякі зарослі кущів та далі по вул. Вокзальна проклали "дорогу". Тобто її просто вирівняли, а потім чимось закріпили, але це не асфальт.Декілька днів тому були збори, люди влаштували протест.На зборах був і сам директор товариства "ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ" - Яковишин Леонід Григорович, цитую: "...я вам і водичку буду возити!".

Що це означає?

А те, що вся хімія якою травлять кукурудзу (щоб вона швидше росла), буде йти в землю.Отже, воду зі скважин, колодців, пити буде НЕ МОЖНА!

Ви тільки уявіть, старі люди які й ходити вже не в змозі,
ЯК??? вони будуть отримувати цю воду?!!Навіщо нашому селу складнощі?!Виходить: пий - помирай, не пий - помирай!

Якось треба вирішити цю проблему!Спочатку Л.Г. Яковишин пропонував Бобровиці побудувати склад, але вони не захотіли та відмовились.

Давайте триматися разом і ми ПЕРЕМОЖЕМО!

Стаття від користувача Марина (marin13)

Герб села Кобижча

101 — Thu, 14 Apr 2011 08:13:29 GMT

Герб села Кобижча

Quote

У червоному полi два навхрест покладенi вiстрями догори мечi, над якими хрест, увiнчаний короною.
Герб вiдомий з печатки 1769 р.
Пiсля 1781 р. не вживався.
Шановна громада села Кобижча, це Ваша iсторiя, варто прийняти як сучасний герб i затвердити. (ЦДIА України,ф.108,оп.2,спр.1689)

27 серпня 2010 р. 09:21
Ігор Янушкевич
Посилання: http://1ua.com.ua/fotoc.p....6%F7%E0

Пам`ятник Леніну

borger — Thu, 14 Apr 2011 08:11:09 GMT

Форум: Наше село!!!!
Опис теми: Репрезентативне опитування
Автор теми: borger
Автор останнього повідомлення: straniero
Кількість відповідей: 6