Пляшка пива в руці обивателя фігурує частіше за обручку. Люди з пивом окуповують життєвий простір з інтенсивністю сарани.

Вони їздять в громадському транспорті. Купчаться попід стінами підземного переходу. Біля виходу з супермаркету. На станціях метро. На зупинках. Сидять на лавах у сквері. На дитячих майданчиках! Зрештою, просто у натовпі.

Пивна пляшка, прозора скляна пухлина, приклеюється до рук чоловіків та жінок віком від 12 років.

Пиво ллється в горлянку, тече стравоходом, булькає в шлунку і транзитом через сечовий міхур порційно розподіляється по кущах, підворіттях, платних клозетах, «макдональдсах» та неосвітлених під’їздах багатоповерхівок.

Пиво дивиться на нас з вітрин кіосків, з бігбордів, телевізійних екранів... Сам по собі «кіоск» – абсолютно дике явище. Яке, здається, ніде крім країн колишнього соцтабору не зустрічається. Пиво пропагують і кумири – зірки спорту та шоу-бізнесу.

Пиво – це «модно», дешево... І доступно. Ще з 1995 року, коли Верховна рада не внесла пиво до списку алкогольних напоїв, де-факто прирівнявши його до лимонаду.

Прогуляйтеся ввечері Києвом (Львовом, Дніпром, Харковом – потрібне підкреслити) – що ви побачите? Калюжі сечі на асфальті, калюжі блювотиння на ескалаторах. Розбиті на друзки пляшки. Розбиті носи і «підкови» під очима. Гори пластикового сміття в лісопарковій зоні.

Безконтрольні гурти агресивних упитих підлітків. Бездумна, напхана пивом зомбоідіотична свинота...

Ось вони – наслідки державної політики зі споювання молоді. Тим, хто при владі, не вигідно мати здорову й тверезомислячу націю. Молодь не повинна багато читати, багато знати, не повинна цікавитись життям країни.

Саме тому торгувати пивом в Україні вдесятеро вигідніше, ніж книжками.

Спитайте пересічного іноземця: що його найбільше вражає під час візиту до України? Дев’ять з десяти відповість вам, що це – смоктання пива на вулицях. Справді, такий масовий акт привселюдного алкоголізму є дикістю для культурного світу.

Ані в Європі, ані в Америці ви не купите пиво, якщо вам не виповнилось 18. У США – всі 21! А, купивши, не зможете його розпити «с приятєлєм Васєй на ступєньках» – вас миттєво запроторять у відділок.

Противники введення акцизного збору на пиво запевняють, що пиво – не алкоголь. Мовляв, якщо концентрація спиртів в пляшці пива усемеро разів нижча, ніж у пляшці горілки, пити пиво безпечніше. Але ж навіть при такій концентрації пляшка світлого пива приблизно дорівнює 100 грамам горілки! Можливо, для дорослого вгодованого дядька це і не забагато.

Але що таке 100 грамів горілки для школяра?! Не секрет, що пивний алкоголізм не менш небезпечний за «горілчаний». Звикання до пива більш поступове, а тому – непомітне.

Вихід з ситуації очевидний:

заборонити продаж пива та так званих «слабоалкогольних напоїв» особам, які не досягли 18-річного віку;
заборонити вживання пива та слабоалкогольних напоїв поза спеціально виділеними для цього місцями.
Декілька фактів.

Україна — лідер серед 40 країн Європи з підліткового алкоголізму.
40 зі 100 українських юнаків і 24 зі 100 дівчат у віці 15-16 років п’ють пиво більше, ніж три рази на місяць (Європейське дослідження школярів, 2007 рік).
У Росії продаж пива неповнолітнім заборонений. «Роспотребнадзор» наразі висунув пропозицію підняти «поріг» до 21 року.
У Білорусі штраф за продаж пива неповнолітнім – еквівалент 160 доларів.
Природний експеримент стався в 1969 році у Фінляндії, де вирішили дозволити продаж пива в магазинах. За рік зростання вживання алкоголю склало 46%, далі зросли смертність і злочинність.
Довідка slovnyk.net