9 травня Україна відзначає велике свято –
День Перемоги. Цього дня традиційно зустрічаються фронтовики,
покладаються вінки до пам'ятників військової доблесті і лунає святковий
салют. Правда, так було не завжди. З 1945 до 1965 року, при Йосипі
Сталіні і Микиті Хрущові, це був звичайний робочий день. Тепер же у
людей є можливість вшанувати пам'ять і пригадати тих, кому ми
зобов'язані життям. Тому це свято не тільки радісне, але й сумне, адже
практично кожна сім'я постраждала в тій страшній війні.

У ті вже далекі часи СРСР втратив близько 27 мільйонів чоловік,
зокрема 11,3 мільйонів чоловік на фронті, 4-5 мільйонів партизан.
Багато людей загинули на окупованій території і в тилу країни. У
фашистському полоні опинилося близько 6 мільйонів чоловік. Матеріальний
збиток склав 679 мільярдів рублів. Ціна Перемоги могла бути не такою
масштабною.

Обороноздатність країни була підірвана соціально-економічною
політикою, що проводилася тоталітарним режимом, масовими репресіями, що
охопили і військові кадри, а також великими прорахунками у військовому
будівництві, у визначенні вірогідних термінів початку війни, винними в
цьому були Йосип Сталін і його найближче оточення. «Людей не жаліти» -
було головним правилом сталінських маршалів.

Україна зазнала найбільших втрат серед усіх колишніх радянських
республік. Під час німецької окупації на фронтах, за підрахунками
історика Мюнхенського Інституту Історії Дітера Поля, загинуло близько 5
мільйонів жителів нашої країни. Але активні дії НКВС у цей час додали
до цієї цифри декілька сотень тисяч. З 1941 до 1946 населення України
скоротилося на 9 мільйонів - з 41 до 32 мільйонів.

Сьогодні ми з жахом згадуємо ці цифри і дякуємо всім, хто зміг, незважаючи ні на що, захистити нашу землю.