Люди збіглися швидко і не дали злодійству розперезатися. Тоді один з них прив"язав себе до дверей, решта стали стіною біля входу в храм. Серед окупантів помічені прес-секретар Чернігівського єпархіального управління о.Захарій, благочинний Корюківського району, якісь люди з Прилук, що їх прислав єпископ Ніжинський та Прилуцький УПЦ МП Іриней. До речі, в чужу єпархію. Найбільш красномовними були буйні "казачкі", на одному з яких футболка:" Слава России" За веру, царя и Отечество!". Він розпізнаний як керівник харківського відділення Євразійського Союза молодьожі. Тому й правильно селяни розказували:" Понаїжджали тут кацапи!" Нетолерантно, звичайно, але правдиво. Коли я підійшов до "канонічєскіх", пахнуло перегаром, подумав, що здалося. Аж ні: дядьки стали кричати:" Ви думаєте -- ми за спирт церкву продамо?!". Виявилося, що в прибулому автобусі дійсно наливали. Я став соромити приїжджих жінок, а ті:"А ми пазамєрзалі!".

Настоятель храму о.Ілля Бідняк до церкви потрапити не міг. Все село стояло на дорозі біля свого храму, а приїжджі -- блокували вхід та виставили біля лавочок плакати, серед яких найбільш колоритним був такий:" Украинский патриархат -- выдумка фашистов националистов!". Для партизанського села, яке било фашистських окупантів, це було досить образливо.

Першими не витримали баби -- вони пішли сідати на лавочки і попутно повалили плакати. Та викинули їх на дорогу. Чоловіки вже відсидітися не могли і попри кордон міліції по одному повитягували блокувальників і повикидали на траву. Один із священиків Московського патріархату знайшов оригінальний спосіб захисту церкви -- застосував газовий балончик! Московська "благодать" і "канонічність" так і поперла...

Я бачив немало релігійного протистояння, але щоб священика викидали як шкодливого кота за руки й ноги, а все село аплодувало -- таке я бачив вперше. Мова йде про козилівського священика, який "окормляв" і Жуклю -- за один тільки приїзд та похорон вимагав 150 гривень на бензин! Жадность фраєра погубила...

Таким чином селяни очистили вхід до своєї церкви. Божественну Літругію відслужив єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон, який у проповіді привітав село зі звільненням від московської облуди і закликав не проклинати окупантів, а молитися за просвітлення їх сердець. До причастя приступили 15 селян, серед яких було семеро дітей. Церква зітхнула і зажила нормальним життям.