А таки треба слухати старших! :D Сказали байкери: «Ксю, ти туво...ще не була в Кобижчі на мотозльоті у Петровича?! Ууу, півжиття пропустила%) Давай збирайся, буде класно!»-- так воно і сталося! Словом, це вписувалося у мої грандіозні життєйські плани—поїхати на кожен не відвіданий мною мотозліт України, а на «Кобижча-motosession» я справді ще не була. Як завжди, постало питання нажопнічества—але воно швидко вирішилося. Перегляд відповідного топіка на moto.kiev.ua, дзвінок незнайомому ( вже знайомому :D ) байкеру—і місце на дупі мотоводія забезпечене :D Дуч, ДЯКУЮ!! До речі, питання з дахом над головою теж вирішилося майже миттєво—знайшлося вільне місце в наметі ;) Не пам»ятаю випадку, аби байкери дали мені пропасти!

Словом, перед Днем Незалежності у суботу вранці ми зібралися нехилою кучкою мотоциклів+ 1 велииика машина на метро Лісова і потулили в напрямі Чернігівської області. Їхали з веселощами ( з Хіппичем не заскучаєш! :D ) і притулили цілком благополучно. Кому було зле після тих сосісок в тісті у сільському магазинчику—я нє вінават! Дорога є дорога! :D

Петрович вивів аксіому: без значків, футболок, бейджиків, реєстрації, заказних сісьок ( останніх і своїх вистачало! ), ГЛАМУРА! мотопаті може бути О-ГО-ГО!! Що ми робили на мотопаті у Петровича? Ми:

1)обмацували чужі і свої мотоцикли;

2)знайомились і здружувались ( дехто цілувався, б»ючи всі рекорди;) );

3)ДУРОГАНИЛИ ПО СТРАШНІЙ СИЛІ! :D :D : D;

4)пили багато горілки і пива ( я—чай, чай, чай :D, отака я неправильна :D );

5)їли смажену ковбасу і місцеву юшку, і домашню картоплю з м»яском, і багато ще чого ;

6)купались в місцевій річці ( я, правда, бігала по бережку і всіх фоткала і заздрила );

7)рознімали двох пациків, які хотіли побитись;

8)трохи намокли в останню ніч в наметах;

9)мали історію з ключами від Дучового мотика, які поїхали ненавмисне до Києва, а мот і Дуч, і я лишились :D

10) ДУРОГАНИЛИ, ДУРОГАНИЛИ, ДУРОГАНИЛИ :D :D :D

Були: багато мотоциклів і байкерів, пиво, багато музики на прикольній сцені-черепашці ( див. фото ), трохи дощу в останню ніч, СІСЬКИ байкерш на шару, дорогий Петрович, дай йому Бог здоров»я і повний РЕЛАААКС!!! Засвідчую: Кобижча—найдушевніше мотопаті зі всіх, де я була.

P.S.Ні від одного байкера не почула, що Кобижча—це тру! Попри те, що після кожного зльоту мотоаудиторія традиційно ділиться на хвалючу і критикуючу,-- Кобижчу люблять і поважають ВСІ, НІ ОДНОГО зауваження і кривого слова! Я думаю, це багато про що говорить!

Через історію з ключами назад їхала надупником з Вітьою Носовим, Дуч поїхав бусом, але думаю, йому теж було добре! :D